ГромадянинUA. Євген Коваль

12

Ініціатор та засновник проектів WinWOD та Ігри Героїв Євген Коваль.

А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Доброго дня, з вами в студії Глухенький, і ми будемо говорити, чи
може спорт бути модним і прибутковим, чи може бути бізнес соціально-відповідальним і
сприяти розвитку суспільства? І не лише у плані податків, а у відповідальності перед
людьми, як в розвитку їхніх особистостей, людей, що гармонійно розвиваються як
інтелектуальної, так і спортивно. Представлю гостя. Це Євген Коваль, автор і
співорганізатор проекту WinWOD. І відразу хочу поговорити про цей проект. Що це?
Є. КОВАЛЬ: Це платформа для проведення онлайн-змагань. Тобто людина може
зареєструватись, випробувати свої сили. Є різного типу онлайн-змагання. Є віджимання,
присідання, підтягування, важка атлетика, пауерліфтинг, гімнастика, різний комплекс
вправ. Можна навіть вигравати круті призи. Зараз у нас планується великий івент в
декількох країнах: Україна, Казахстан.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Це мережевий великий проект. Як люди будуть поділятись по
командах, як це все буде?
Є. КОВАЛЬ: Це платформа, де ти реєструєшся. У тебе є рейтинг, знаходиш івент, який
подобається, і береш участь. Там є регламент, який ти виконуєш. Ти це все знімаєш на
відео, відправляєш, ми перевіряємо і обираємо найсильніших.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Мотивація. Навіщо людям цим займатись?
Є. КОВАЛЬ: З’ясувати, наскільки ти сильний серед представників своєї вікової категорії,
а також виграти призи. У нас є гроші у призовому фонді або круті речі.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: А що далі? Який фінал?
Є. КОВАЛЬ: Івенти в нас різні. От зараз плануються великі всеукраїнські змагання.
Спочатку онлайн-відбір, потім 24 офлайн-етапи, а фінал у Києві. Буде 24 лідери думок –
представники кожної області, можна буде потрапити до них в команду. А потім ще
міжнародні змагання будуть.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Це все передбачає як мінімум співпрацю з громадськими
організаціями і державними комунальними структурами. Як ця співпраця відбувається?
Є. КОВАЛЬ: Цей івент направлено на соціальну ініціативу, де будуть залучені держава,
поліція, громадські організації. Це об’єднає максимальну кількість організацій і людей.
Проект триватиме 9 місяців.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Який попит мають спортивні ініціативи?
Є. КОВАЛЬ: У нас от дивіться Ігри Героїв. Це була перша спортивна ініціатива, яку ми
запускали на підтримку ветеранів, коли не було іще нічого такого. І для молоді роблять
проект великий зі школами. Тому соцпроекти розвиваються і об’єднують людей. Але
коли це соціальна історія то важко знайти спонсорів. Інколи ак, але коли ти на постійній
основі працюєш до 5 років, то важко.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Яка доля проекту Ігри Героїв?
Є. КОВАЛЬ: Там ще до Ігор Героїв приєдналися військові діючі, але без травм, поліція
цього року займається організацією. Там вже й дівчата з поліції беруть участь. Проект
розвивається.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Чому я питаю з приводу держави? Бо певна мережевість, створення
на базі шкіл, все частіше звучать пропозиції, що це частіше треба робити. Я чому
питаю? Бо проводжу аналогію з тими ж Штатами. У них мережа вже побудована, якраз
на базі навчальних закладів у них проводять чемпіонати району, міста, штату з
основних видів спорту. І це популярно. Усі ходять дивитись. Місцеві спортсмени
отримують певні преференції для вступу у виш. Це і соціальна складова. Чому в нас
такого досі немає? Чи можна в нас впроваджувати такі ініціативи через державу,
громадські організації, запроваджувати такі чемпіонати, як в Америці, щоб вони мали
багатошарову складову соціальну і розвиткову?
Є. КОВАЛЬ: У них перше, що проводять, це тестування населення, дітей тестують: який
спорт для них підходить: У різних школах є поглиблені напрямки окремих видів спорту,

наприклад, школи з плавання. Там навіть сім’ї переїжджають залежно від того, де
хочуть, щоб навчались діти. Так, там проводять змагання з різних видів спорту, що їх
підтримує навіть місто, але школи там афільовані, що займаються конкретними
напрямками. Да там круто, є популяризація і підтримка спорту. Якщо в нас 27% спортом
займаються, це добре. У нас основним видом спорту залишається біг. Якщо в нас
будуть проводити цікаві заходи і популяризувати спорт з боку влади, то, можливо, через
років 40 щось зміниться.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Чи можна бізнес заохочувати до взаємодії зі спортом? На Заході це
дуже прибуткова справа. В Україні ж людина, яка виходить зі спорту, максимум в
тренери іде.
Є. КОВАЛЬ: Давайте поділимо цю відповідь. Зі спонсорством все дуже сумно. Бо
основні офіси великих компаній розташовані не в Україні, часто в Москві. Усі великі
компанії – Найк, Рибок, НьюБаланс – кажуть: навіщо нам створювати івенти, якщо наш
товар і так купують? Інколи в них бувають компанії профільних видів спорту. Тому
бренди не підтримують наші спортивні ініціативи. Коли на ринок виходить новий бренд,
то вони займаються популяризацією бренду. У перший рік ще ти можеш знайти
спонсора. Але якщо не видаєш певних показників, то важко. Якщо говорити про бізнес,
наприклад, марафон. Вони продаються, вони заходять. Футбол повністю дотаційний зі
спонсорів. Він на сьогоднішній день стих. Вони не продаються так, щоб на повній
окупності. Це тільки біг, біг з перешкодами, бокс. Тільки там, де квитки продаються –
бокс і забіги. Усе. Більше немає такого виду спорту, що міг би себе окупити за рахунок
клієнта, щоб продати свій продукт. І ще бої без правил. Тобто бої і забіги. Там формати
з перешкодами. Тобто ти вибираєш формат: або йдеш і співпрацюєш зі спонсорами, або
продаєш свій бі-ту-сі формат.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Вихід який?
Є. КОВАЛЬ: Наприклад, АйронМен. Є інші країни, які купують франшизи на проведення
заходу. Тобто спорт, туризм популяризують. Ти купуєш екіпіровку, квитки, проживання в
готелі. Це популяризує країну, ти проводиш великий захід. Тобто міжнародні івенти, на
яких наші спортсмени можуть видавати якісь круті показники. Але я не скажу, що це
тільки НОК, бо в нас зараз пішла тенденція… От мені що не подобається: останні 3-4
місяці – НОК НОК НОК. Ні, в нас не такі феєричні показники у плані спорту найвищих
досягнень, щоб вони приносили нам великий спортивний туризм. Тому я кажу: треба
розвивати ті види спорту, де в нас є люди. Наприклад, в нас є тенісистки сильні, але я
не бачу великої популяризації цього спорту.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Та в нас немає майданчиків навіть просто для того, щоб приймати такі
заходи. Але мені цікаво, як це працює в наших сусідів. Ті ж самі поляки, чехи?
Є. КОВАЛЬ: Там спонсор знаходить спортсмена і вкладає в нього певні кошти. І
державні, і недержавні. У нас нема тестування спортсменів. Можливо, в нас є рубін,
який треба ограняти, але ніхто не займається цим. Не знаходяться люди. У нас самі діти
проявляють ініціативу і йдуть займатись спортом, і, якщо виходить, що один на мільйон,
ця людина буде спортсменом, то нам просто везе. Але так, щоб ми, як раніше,
займались пошуком тих дітей, які будуть розвиватись і виростати чемпіоном…Видатні
спортсмени і будуть представляти нашу країну на міжнародних змаганнях.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Це проблема з ринком банальна?
Є. КОВАЛЬ: Так. По перше це не платоспроможна нація. По-перше, цим ніхто не
займався, не вкладав свої ініціативи, щоб це розвивати. Тобто була ініціатива, був
формат, у якому вони працювали з федераціями. І вони працювали, виділялись кошти
на проведення різних заходів. Якщо сама ініціатива у батьків привести дитину
займатися спортом, тоді і розвивалось. Раніше була велика пропаганда спорту, була
маса секцій, а, якщо ти не займаєшся, то ти алкоголік. А в нас Інстаграм, Фейсбук і все

інше показують… кальян і все інше. Ну, якби в нас були лідери думок, які б показували,
що йди, займайся зі мною, йдемо на стадіон і таке подібне.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Я згадав, ще була одна популяризація. Там був Радянський Союз, і
спорт був частиною цивільної оборони. Тобто ти боксер, біатлоніст, стрибки з
парашутом. Мала бути здорова нація, щоб потім служити в армії і воювати. Потім 90-ті
роки, і спорт став частиною необхідного виживання. Треба було займатись спортом,
щоб елементарно відстояти свою думку. Зараз не так все жорстко і втрачається
мотивація. Наскільки зараз змінюється вектор інтересу до нових видів спорту. Умовно
нових. Уже і кросфіт, і воркаут… Вони і в Україні не перший рік.
Є. КОВАЛЬ: Скажу, що призупинили крос фіт, і нема вливання коштів. Кросфіт
розвивається в рамках залу. Формату популяризації від спонсорів немає. Наприклад, є
Рібок. Він популяризував кросфіт. Зараз у них інший контракт, і в нас немає кому
займатись популяризацією кросфіту. Так і воркаут. Перші три роки він ріс. Зараз ні. Уже
немає астрономічної прогресії у спорті, яка була перед цим. Я скажу так: є якісь хайпові
види спорту, які заходять на даному етапі. Але, якщо держава і спонсори не
підтримують цей вид спорту, то він не буде розвиватись.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: У нас останнім часом, я маю на увазі в Києві, з’явилось багато
спортивних майданчиків. Турніки ледь не через двір. Це плюс, бо раніше треба було
йти, шукати щось, де б позайматись. Але я не спостерігаю там ніякого аншлагу.
Наскільки такі речі працюють?
Є. КОВАЛЬ: Майданчики в нас коли, як правило, будують? Коли вибори. Їх ставлять, але
населенню ніхто не пояснює, як їх використовувати. Немає компанії від країни, що спорт
– це круто і здорово. Немає лідерів думок, які розкажуть, навіщо займатися спортом. А
молоді навіть лінуються гугнити, що з тими тренажерами робити.
А.ГЛУХЕНЬКИЙ: Знову аналогія. У 90-ті роки карате, ушу, бокс були дуже популярні, бо
було модно. І Голлівуд по суті це популяризував це. Чи в нас може це спрацювати –
програми певні спортивні, фільми?
Є. КОВАЛЬ: Так, звісно. Насамперед ті фільми, які показували: дивіться, які м’язи у
Шварценеггера! Так само і з військовою справою там. Військових показують як героїв.
Тому і в нас була така ініціатива – військові фільми, про спорт. Тобі всі ходили в качалку
і займались. Зараз пішла популяризація бігових видів спорту. Це також із США пішло.
Тому зовнішні рекламні формати дуже круто заходять. Немає в нас такого вакууму, як
раніше. Ми відверто і круто отримуємо інформацію, і ініціативи заходять. Тому, якби
лідери думок в нас розказували про спорт, навіть той же президент, то це був би
мейнстрім.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: А це така підказка нашому Міністерству спорту і інформації брати
відповідні фільми, перекладати і показувати на тих каналах, на яких варто було б.
Є. КОВАЛЬ: Їм треба багато працювати. Вони заявили, що через декілька років буде
40% громадян, що займатимуться спортом.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Ось я знаю, при попередньому, якщо говорити про ці ініціативи, при
попередньому міністерстві охорони здоров’я вони змінювали підхід і цікаво так
змінювали. Вони казали, що в нас радянська модель, і люди говорять про здоров’я, коли
його вже немає. А вони наголошували, що думати про здоров’я треба, коли воно є.
Звертати увагу і на спорт. У нас трохи песимістичний ефір вийшов, а мені цікаво, які
перспективи спорту у нас на майбутнє? Ну от Валера Ананьєв – яскравий приклад –
дуже довго він видавав книжку і ходив по різних видавцях, і вони казали йому, що
заробити на книжці в Україні нереально. Він сказав ОК, і сам побудував рекламну
компанію таким чином, що навесні він вже продав 14 тисяч примірників. Але він
нестандартний підхід використав. Наскільки можна сподіватись, що в нас хтось підбере
цей ключик і хакне цю систему?

Є. КОВАЛЬ: Я не сказав, що нереально заробить. Є хайпові формати, які працюють і зі
спонсорами, і клієнтами, що платять за квиток. Але чи є багато таких видів спорту? Ні.
Але є формати виграшні і які заробляють. І я упевнений, що всі хайпові нові проекти, які
є на західному ринку, всі будуть заходити, якщо будуть тут якісь круті ініціативи. Бокс у
нас добре продається. Але треба працювати з масовим спортом. Він приведе набагато
більше людей, ніж спорт великих досягнень. Треба у галузь запрошувати хороших
тренерів, піднімати зарплату, ремонтувати спортивні зали.
А. ГЛУХЕНЬКИЙ: Тобто країна на 40 млн не може мати одну візитівку і всюди лише її
показувати. І при цьому не мати соціальної бази у спорті. Бо в селах спорт не
розвивається. Яскравий приклад Тайланд і бокс. Заради цьому спорту людина може
вирватися знизу. Люди мають розуміти, що спорт може багато чого дати. І не тільки
забрати час і сили. Ми поговорили про ваш проект. Сподіваюсь, люди будуть
долучатись, а держава і бізнес будуть знаходити ресурси для розвитку спорту. І,
сподіваюсь, наші громадяни будуть розвиватись і будуть відповідальними громадянами
і хорошими людьми.