Модель

46

ОКСАНА КОНОНЕЦЬ
Стрибок у безодню розділив життя Оксани на дві частини. До нього вона була студенткою педагогічного вишу, готувалася стати вчителькою молодших класів, дещо мрійлива, трохи бешкетлива.
Того дня вона загравала з долею. Їй було двадцять, спливало літо, а попереду був четвертий курс вишу. Вона сіла на перила балкона. Під час руху зачепилась за них спідницею… і впала з п’ятого поверху. Відчула сильний ривок і настала тиша.
До тями Оксана прийшла на четвертий день після трагедії. Було важко. Боліло тіло, а коли дізналась про невтішний діагноз і перспективу все життя провести в інвалідному візку, запитала маму про евтаназію. Оксана більше не хотіла жити.
Потім – повернення додому і новий біль. Тоді Оксана зрозуміла, що більше нецікава друзям, а навколо неї стіни, які, швидше за все, стануть єдиним тлом її життя в інвалідному кріслі. Вона відчувала неймовірний душевний біль, адже знала, що могло бути інакше. Оксана хотіла іншого життя. Тоді дівчина взяла себе в руки, вона прийняла
себе новою і ступила у своє нове життя з надією, що впорається.
Сьогодні Оксана – модель. Вона бере участь у фен-показах, позує для модних фотографів і бере участь у конкурсах краси. Вона не замикається в тих стінах, які колись викликали у неї жах. Дівчина намагається частіше бувати на концертах, бере участь у громадських і благодійних заходах, постійно розширює коло спілкування, а віднедавна стала співорганізатором конкурсів краси для дівчат і хлопців з фізичними особливостями. Оксана також мріє, щоб український простір став більш прихильним до людей з фізичними вадами, щоб людям на візках поступались дорогою і були більш чемними в громадському транспорті.
Оксана – дуже сильна дівчина, яка тепер знає, що життя може бути наповнене сенсом і любов’ю. Вона також не втрачає надію в те, що зможе колись стати на ноги.